Хочеш добре жити? Проявляй місцеву ініціативу

Якщо у вашому дворі давно не проводили ремонт і не планують, якщо дитячий майданчик захаращений уже багато років поспіль, якщо ви хочете, щоб після декомунізації ваша вулиця носила не ім'я Леніна, а почесного громадянина вашого міста Івана Івановича Іванова – не варто чекати, доки подібна думка прийде й депутату від вашого округу, або мітингувати з такими вимогами під вікнами міськради. Просто зверніться до міської ради з місцевою ініціативою, у якій викладете свої побажання.

Це право гарантує стаття 9 Закону України «Про місцеве самоврядування», однак у вашому місті неодмінно мусить бути прописаний конкретний механізм та умови подання місцевої ініціативи у місцевих статутах територіальних громад та окремому положенні про місцеві ініціативи в цьому населеному пункті.

Місцева ініціатива – це один із інструментів прямої демократії, який лише набирає популярності в Україні. Хоча переваги інструмент місцевої ініціативи має значні, навіть перед іншими, більш розповсюдженими, механізмами прямої демократії – електронними петиціями та громадськими слуханнями.

На відміну від громадських слухань, місцева ініціатива – це готове рішення. Тобто це конкретна актуалізована проблема, яка вже пройшла свої рівні обговорень, дискусій, експертних оцінок, вагань «за» і «проти», тоді як громадське слухання якраз і є оцим періодом збору інформації та позицій. Місцева ініціатива має бути подана до міської ради у вигляді конкретного проекту рішення, за яке тільки залишається проголосувати депутатам. Це дуже зручно для всіх сторін:

• депутати отримують конкретну ідею у формі рішення і вже певні, що вона є в компетенції органів місцевого самоврядування і нічого не порушує, оскільки допущена до голосування секретарем;
• ініціативна група громадян, яка подала пропозицію, певна, що відхилити її можуть лише за умови відвертих порушень, а не через несуттєві дрібниці, адже рішення є цілком детально прописане і конкретне;
• люди, які підтримали підписами місцеву ініціативу, знають, що мають багато однодумців і ініціативну групу, яка зробить усе можливе, аби це рішення було підтримане місцевими депутатами.

Дехто з активістів нарікає, мовляв, місцева ініціатива стає неактуальною та нецікавою для використання, оскільки в дію вступив механізм електронних петицій. Однак місцева ініціатива і тут має немало переваг.

Місцева ініціатива – оптимальний варіант, коли тема хвилює і ту частину населення, яка активна, однак не інтернетизована. Тому питання житлово-комунальної тематики легко збирають десятки підписів пенсіонерів, людей старшого і похилого віку, які не підтримали б аналогічних е-петицій.

Зазвичай у положеннях про місцеві ініціативи прописується право (подекуди навіть обов'язок) представників ініціативної групи бути присутніми на розгляді та голосуванні рішення-пропозиції по ініціативі. Дуже часто вони мають право представлення своєї пропозиції. Автори ж електронних петицій досить часто навіть не знають про долю своїх петицій до моменту, доки міськрада не опублікує офіційну відповідь на сайті, або ж доки темою на зацікавляться ЗМІ. Тож автори місцевої ініціативи у виграшному становищі – вони можуть переконувати, вступати в діалог з депутатами, захищати свою пропозицію. Вони є активними учасниками реалізації ініціативи, і їхнє право на це захищає закон. Небайдужим же авторам е-петицій подібні права треба відвойовувати.

Тож що потрібно, щоб подати місцеву ініціативу?

1. Сформувати ініціативну групу, яка буде представляти вашу ініціативу, збирати підписи тощо. Це можуть бути або активні мешканці, або представники трьох громадських об'єднань, або представники ОСББ.
2. Підготувати проект рішення міськох ради, де були описано як ви плануєте вирішити проблему.
3. Зібрати підписи на підтримку на підписних листах визначеної форми (зверніть увагу, що форми підписних листів у різних містах можуть відрізнятись, і похибки можуть бути формальною підставою для відхилення вашої ініціативи). Зазвичай вимагають прізвище, ім'я, по батькові, адресу реєстрації, дату та підпис.
4. Подати до місцевої ради повідомлення про внесення ініціативи на ім'я секретаря (тобто проект рішення або чіткий перелік питань до вирішення, підписні листи, ПІБ, контакти та адреси реєстрації членів ініціативної групи і окремо ті ж дані по уповноваженому ініціативної групи, який і буде представляти вашу ініціативу надалі). Він перевірить ваші документи на предмет відповідності нормативним вимогам та компетентності вирішення вашого питання органами місцевого самоврядування. Можливо, треба буде виправити деякі моменти і допрацювати рішення, можливо, його і відхилять, якщо ви щось не виконали чи порушили, або вимагаєте від міськради запровадити другу державну мову, на що вона не має юридичного права.
5. Далі необхідно дочекатися сесії міської ради, де розглянуть ваше рішення. Оптимально отримати слово на її представлення і обґрунтування потреби, адже не всі депутати читали проект рішення, не всі розуміють важливість і не всім це цікаво – тож адекватне обґрунтування може схилити їх на ваш бік. Якщо ви пройшли всі «кола пекла» і вашу ініціативу підтримали – не розслабляйтесь і доведіть справу до логічного завершення. Адже постійний брак часу, фінансів та бажання у чиновників може спричинити відкладання реалізації її на невизначений термін. Тож контролюйте, як виконується прийняте рішення.

Хоча здається, що це довгий і складний процес, однак на ділі це займе зовсім не багато вашого часу. Якщо ж ви не братимете усю відповідальність на себе, а розділите її з колегами по ініціативній групі, правлінню ОСББ чи громадській організації – то матимете іще менше затрат зусиль.

Зате результат буде вартий цих зусиль, і стане більше на один майданчик, заасфальтовану вулицю, встановлений пандус, або якийсь інший аспект міського життя, який зробить перебування у ньому комфортнішим.

Чи працює ініціатива?

В Україні право на місцеву ініціативу є у всіх містах обласного значення, хоча не скрізь детально прописаний власне механізм, що дає багато формальних підстав відхилити пропозиції ініціативних мешканців. Серед таких «боржників», наприклад, Тернопіль та Вінниця.

З «боями» змагалися за право вносити місцеву ініціативу у деяких містах. У Запоріжжі така боротьба триває й досі, а от Чернігів майже чотири місяці боровся за своє право на місцеву ініціативу з адекватними вимогами, бо ж у них спершу вимагали аж 20 тисяч підписів на підтримку ініціативи. Тобто, щоб поставити нові смітники в подвір’ї, треба було обійти півміста.

Плідно почали працювати із місцевими ініціативами у західній частині нашої країни. Наприклад, в Івано-Франківську вже прийняли дві місцевих ініціативи – про створення дитячого майданчика та ремонт міжбудинкового проїзду.

У березні 2016 року Чернівці опублікували свою першу місцеву ініціативу – про створення відділу супроводу ОСББ. Вона очікує на рішення міської ради.

Тож годі скиглити – беріть справу у свої руки, шукайте однодумців, пропонуйте рішення і змінюймо свої міста і свою країну на краще разом!

Авторка матеріалу - Світлана Чернецька. Вперше опубліковано в журналі "Громадянське суспільство" №7, від червня 2016 року, який випускається в рамках проекту USAID "Громадяни в дії". Повний випуск журналу можна завантажити за посиланням.